Грінченко Микола Якович
04.05.1975 — 27.03.2026
-
Звання: Солдат.
-
Підрозділ: В/Ч Т0920, 1-й батальйон обладнання території, 2-га рота спеціальних будівельних робіт.
-
Походження: житель с. Новорайськ, Херсонська область.
-
Вік: 50 років.
ЖИТТЄПИС
Микола Якович був людиною праці, справжнім майстром, чиї руки знали ціну кожному зусиллю. Багато років він присвятив роботі в Центральній ремонтній майстерні, а згодом працював на підприємстві «Агро Новорайське».
У громаді його знали як талановитого умільця — виготовлені ним ножі досі служать незамінними помічниками в багатьох оселях односельців. Він мав рідкісний хист — вміння навести лад і дати ладу всьому, навіть там, де було найважче. Його пам’ятають як працьовиту, надійну та господарську людину.
ШЛЯХ ВОЇНА
Вірний військовій присязі, Микола Якович став на захист національної безпеки та оборони України. Служив солдатом будівельного відділення у складі 1-го батальйону обладнання території.
Його досвід та вміння будувати й облаштовувати були критично важливими для створення оборонних позицій та укріплень, які рятують життя побратимів. Мужність батька стала прикладом для сина Сергія, який сьогодні також зі зброєю в руках захищає Україну в лавах Збройних Сил.
ОСТАННІЙ БІЙ
Життя Захисника обірвалося 27 березня 2026 року. Микола Грінченко загинув під час виконання бойових завдань в районі населеного пункту Тернувате Запорізької області. Смертельні поранення воїну нанесла атака ворожих FPV-дронів.
Він загинув, виявивши стійкість і мужність, до останнього подиху боронячи українську землю від збройної агресії.
СЛОВА ПОШАНИ
«Ми схиляємо голови перед мужністю батька, який віддав життя за мирне небо, та перед вірністю сина, що продовжує його справу. Микола Якович будував цей світ своїми руками в мирні часи та обороняв його в часи війни. Його світла пам’ять житиме в кожній речі, яку він створив, і в кожному клаптику землі, який захистив.»
Низький уклін Захиснику. Вічна пам’ять та слава Герою!
Герої не вмирають! Слава Україні!
