Старостін Михайло Григорович
14.06.1990 — 29.10.2020
-
Звання: Старший сержант.
-
Підрозділ: 36-та окрема бригада морської піхоти імені контр-адмірала Михайла Білинського.
-
Позивний: «Тихий».
-
Нагороди: Орден «За мужність» III ступеня (посмертно).
-
Вік: 30 років.
ЖИТТЄПИС
Михайло народився в селі Нова Кубань, а з восьмирічного віку зростав у селі Новорайськ. Після закінчення 11 класів місцевої школи він обрав шлях професійного військового, вступивши на контрактну службу до Збройних Сил України.
Михайло був людиною виняткової доброти — спокійним, чуйним та розважливим. Саме за ці риси побратими дали йому позивний «Тихий», який став для нього другим ім'ям. Він належав до тих, хто тримав оборону не словом, а ділом, випромінюючи спокій навіть у найскладніші моменти.
ШЛЯХ ВОЇНА
Військова доля Михайла була тісно пов'язана з морською піхотою. Початок війни у 2014 році він зустрів у Криму. Після анексії півострова Михайло не зрадив присязі й разом зі своїм підрозділом вийшов на материкову частину України.
У складі 36-ї окремої бригади морської піхоти старший сержант Старостін пройшов багаторічний бойовий шлях на Донецькому напрямку. Він був досвідченим воїном, прикладом для підлеглих та надійним плечем для командирів.
ОСТАННІЙ БІЙ
Життя захисника обірвалося близько опівночі 29 жовтня 2020 року. Михайло загинув на бойовій позиції поблизу села Водяне Волноваського району Донецької області. Смертельне поранення було завдане ворожим снайпером під час виконання бойового завдання.
Михайла Старостіна з військовими почестями поховали у рідному селі Новорайськ. У грудні 2020 року він був посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня. На фасаді Новорайської школи, де навчався Герой, встановлено меморіальну дошку, яка щодня нагадує учням про подвиг «Воїна світла».
СЛОВА ПОШАНИ
«Михайло був одним із тих, хто першим зустрів ворога ще у 2014-му і залишався в строю до останнього подиху. Його позивний "Тихий" тепер звучить у нашій скорботній тиші, а його мужність — у кожному кроці звільнення нашої землі. Він був професіоналом, морпіхом, вірним сином своєї країни. Пам’ять про нього житиме в стінах рідної школи та в серці кожного жителя громади.»
Герої не вмирають, вони залишаються у наших серцях!
Вічна пам’ять і слава захисникам України!
Слава Україні!
