Ролік Віктор Вікторович
20.04.1991 — 15.12.2022
-
Звання: Солдат.
-
Посада: Мінометник.
-
Підрозділ: 54-та окрема механізована бригада імені гетьмана Івана Мазепи.
-
Нагороди: Орден «За мужність» III ступеня (посмертно).
-
Вік: 31 рік.
ЖИТТЄПИС
Віктор народився у селищі Червоний Маяк. Він був людиною виняткового інтелекту та жаги до знань: здобув дві вищі освіти, закінчивши з відзнакою Дніпропетровський національний гірничий університет та Національний університет «Одеська політехніка».
До повномасштабної війни Віктор жив у Києві та працював на стратегічно важливих підприємствах столиці — «Київметробуд», «Київобленерго» та «Київтеплоенерго». Колеги та друзі знали його як висококласного фахівця, надійного товариша та людину великої душі.
ШЛЯХ ВОЇНА
Початок вторгнення застав Віктора в Києві. Коли ворог наблизився до столиці, а шлях до рідної Херсонщини був відрізаний, він не залишився осторонь. Спочатку вступив до Ічнянської роти охорони, будував укріплення на Десні та обороняв Чернігівщину. Щойно область було звільнено — пішов добровольцем до Збройних Сил України.
З липня 2022 року воював у складі 54-ї ОМБр імені Івана Мазепи. Віктор брав участь у запеклих боях за Курахове та під Лисичанськом. Побратими називали його «мінометником від Бога» — завдяки математичному складу розуму його розрахунки були настільки точними, що кожна міна влучала в ціль.
ОСТАННІЙ БІЙ
Життя талановитого воїна обірвалося 15 грудня 2022 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Верхньокам'янське на Донеччині. Віктор віддав життя за територіальну цілісність України, до останнього подиху залишаючись вірним присязі.
3 січня 2023 року Героя з військовими почестями поховали на Ічнянському кладовищі біля каплички Героїв.
Указом Президента України від 13 червня 2023 року за особисту мужність і самовідданість Віктор Ролік нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
СЛОВА ПОШАНИ
«Він міг будувати міста та розвивати енергетику країни, але обрав шлях воїна, коли Батьківщина опинилася в небезпеці. Його точність як мінометника рятувала життя піхоті, а його відвага стала прикладом для всієї громади. Віктор назавжди залишиться в нашій пам'яті як світла людина з великим розумом і ще більшим серцем. Спи спокійно, Герою Мазепинської бригади».
Герої не вмирають, вони залишаються у наших серцях!
Вічна пам’ять і слава захисникам України!
Слава Україні!
