Новорайська територіальна громада

Херсонська область, Бериславський район

Однолько Анатолій Анатолійович

Однолько  Анатолій Анатолійович

27.07.1980 — 03.04.2025

  • Звання: Сержант.

  • Посада: Гранатометник.

  • Підрозділ: 79-та окрема десантно-штурмова Таврійська бригада (в/ч А0224), 3-тя аеромобільна рота, аеромобільний батальйон.

  • Нагороди: Орден «За мужність» III ступеня (посмертно).

  • Вік: 44 роки.

ЖИТТЄПИС

Анатолій народився 27 липня 1980 року в селі Червоний Маяк, де зростав наймолодшим серед трьох братів. Після закінчення школи обрав шлях правника та вступив на юридичний факультет Херсонського державного університету. Згодом переїхав до міста Ірпінь Київської області.

У мирному житті Анатолій працював будівельником, зводячи та відновлюючи житло для українців. Був людиною відповідальною та розважливою. Виховував сина, який був його найбільшою гордістю та радістю.

ШЛЯХ ВОЇНА

У 2024 році Анатолій Анатолійович був мобілізований до лав Збройних Сил України. Він став десантником — воїном елітної 79-ї окремої десантно-штурмової бригади.

Служив на посаді гранатометника аеромобільного відділення. У званні сержанта Анатолій не лише виконував бойові завдання, а й був наставником для побратимів, проявляючи стійкість, притаманну воїнам-десантникам.

ОСТАННІЙ БІЙ

Життя Героя обірвалося 3 квітня 2025 року. Анатолій Однолько загинув під час виконання чергового бойового завдання поблизу селища Розлив Волноваського району Донецької області. Він до останнього залишався вірним військовій присязі та своїм братам по зброї.

Указом Президента України від 30 травня 2025 року за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, сержант Анатолій Однолько був нагороджений орденом «За мужність ІІІ ступеня» (посмертно).

СЛОВА ПОШАНИ

«Він змінив цивільний закон на закон воїнської честі. Його шлях від рідного Червоного Маяка до нескореного Волноваського району — це шлях справжнього чоловіка і патріота. Ми пам’ятатимемо Анатолія як будівничого нашої свободи, який заклав у її фундамент найдорожче — своє життя. Низький уклін родині за виховання Героя.»

 Вічна слава Герою!
 Герої не вмирають, вони залишаються у наших серцях!
 Слава Україні!